Історії успіху

Пора агітації. На вулицях повиростали різнокольорові намети. Стовби, немов листячко, обліпили листівки. З біл-бордів та лайт-боксів на нас дивляться серйозні і відкриті обличчя нових-старих кандидатів у Президенти України. В повітрі запахло свіжим газетним папером. З телевізорів та радіоприймачів лине солодка пісня передвиборчих обіцянок. Тягне на спогади… Читати далі

Хто хоч раз був у Львові і їздив трамваями, знає, чого варті тамтешні контролери!

Ти купуєш квиток за гривню, при цьому не знаєш, що його треба компостувати, або чекаєш, доки кондуктор не прокомпостує (як у Києві), а тим часом до тебе підходить бабуся з синьою «корочкою» і каже: "Ваш білет". Ти показуєш проїзний квиток, а вона відразу - "Штраф 20 грн." І байдуже, що ти приїжджий, не встиг прокомпостувати, що іноземець і т.д.

Після одного такого штрафу у мене залишилася образа, і я вирішив помстився нахабам-здирникам у львівському трамваї. Читати далі

У мене, як і у мільйонів інших громадян України, вдома є звичайний DVD-плеєр.
Як українця мене дістало те, що у ньому немає меню українською мовою, а лише російською. До того ж при відображенні субтитрів були відсутні українські літери Є/є, Ї/ї, І/і.

От я й зробив для себе такий "апгрейд", де екранна заставка прикрашена вишиванками, всі меню перекладені українською, а у субтитрах нормально відтворюються усі українські літери. Читати далі

У 1987 р. моєю мрією було, щоб Львів мав власну кіностудію. Одного року мого особистого бажання і вільного часу (бо тоді ще й успішно працював актором у Львівському ТЮГу) вистачило, аби сотні різноманітних зустрічей з людьми праці та керівниками різних рівнів, від директорів львівських підприємств до високих чиновників радянської партноменклатури, таки дали плідний результат. Читати далі